Сенсорне навантаження

Або "як РДУГ робить сприйняття світу особливим".

Сенсорне навантаження — це коли мозок кричить: «Досить! Забагато стимулів. Мені потрібна перерва!»

Нейровідмінна людина, яка не знає потреби свого мозку, часто не розуміє, чому їй так важко відновлюватись після галасливих вечірок, поїздок чи навіть зустрічей із певними людьми.

Сенсорне навантаження – це стан, коли мозок отримує занадто багато стимулів з навколишнього середовища чи вони занадто інтенсивні. Сенсорні системи людей з РДУГ і РАС працють більш чутливо, тому вони можуть легко перевантажуватись навіть за звичних умов (від звуків, світла, кольорів, текстур, запахів). Але людина може цього не помічати і не усвідомлювати, наскільки це важливо.

Часто додаються ще й відчуття провини або сорому від думок типу:

1. «Чому я не можу як всі?»
2. «Начебто нічого такого не роблю, а втомлююсь до нуля».

Давай подивимось на реальні приклади, як це проявляється.

Підписуйся на телеграм канал для сповіщення про нові статті та анонси проєктів в рамках early birds

Як новий ремонт може перетворитись на випробування

[Катя] має психологічну освіту та діагностований РДУГ і РАС (розлад аутичного спектру) в кількох членів сімʼї, вивчає тему нейровідмінності з 2017 року та проходила додаткове навчання на сенсорного терапевта.

Вона перша, хто запідозрила у мене РДУГ і перед тим, як порекомендувала пройти діагностику, поділилась своїм досвідом про сенсорну чутливість. Також, вона допомагала писати цю статтю і розказала таку історію зі свого досвіду:

“Якось я прийшла до колеги в її новий центр після свіжого ремонту. Там біле світло, білі стіни в кабінеті. Не стала відразу казати свої спостереження, але запитала, як вона сама почувається в такому середовищі.

– Та все ок, наче нормально, — відповіла колега.

Але вже за місяць написала:
– Я так втомлююсь, мені так погано від всього цього, мені фізично боляче в цьому просторі, розкажи, що треба змінити.”

Біле світло, білі стіни, відчуття виснаження, яке з’являється, хоча начебто все нормально. Для нейротипової людини це може звучати дивно, але для нейровідмінної – це вже забагато і може спричиняти перевантаження.

Сенсорна реакція може проявлятися одразу або накопичуватися поступово

Доросла людина, яка навчилася контролювати свої реакції або звикла ігнорувати дискомфорт, може довго стримувати перевантаження, але в якийсь момент – раз! – і нервова система дає збій.

Наприклад, дитина, яка в захваті від атракціонів у парку: яскраві вогні, гучна музика, швидкість – суцільний потік емоцій і вражень. Вона в захваті, їй весело, але ввечері починаються проблеми зі сном, а наступного дня будь-який звук чи дотик викликає роздратування.

Тому важливо дозувати сенсорні навантаження – навіть надлишок приємних відчуттів може виснажувати нервову систему.

Загрози ігнорування перенавантаження

Постійне перенавантаження може викликати втому, головний біль, роздратування, агресію, а в деяких випадках доходити до критичних рівнів (мелтдаун, шатдаун, бернаут). А буває так, коли людина звертається до лікаря, їй діагностують депресію або тривожність, або щось ще, починають лікування, час минає — а нічого не змінюється або зміни незначні.

Причина може бути в тому, що лікувати потрібно було не депресію/тривожність/щось ще, а працювати із рівнем сенсорного навантаження, бо у людини особливе сприйняття та інші потреби нейровідмінного мозку.

Я не знецінюю працю психіатра і лікування, але такі випадки трапляються, коли людина не діагностовна, але має проживає подібні стан(и).

Тому так важливо навчитись помічати свої особливості, зважати на них, а не таврувати “та шо я собі придумую, іншим же норм”.

Історія про мою маму і її чутливість до запахів

Мама була завжди дууууже чутлива до запахів, особливо, коли мова йшла про пральний порошок. Ніяких «Тайдів» чи «Перволів» – лише максимально нейтральне. Бо інакше починала сильно боліти голова, а іноді запахи провокували мігрень.

До речі, мігрені – часті гості в житті людей із нейровідмінністю. Мене це, дякувати долі, оминуло. Але якщо це твоє – рекомендую звернути особливу увагу на дослідження своїх сенсорних особливостей.

Парфуми чи заклади з яскравими ароматизаторами – не просто проблема, а катастрофа. Могло з’явитись запаморочення і навіть втрата свідомості. Ми з татом звикли, просто думали, що це «мамина фішка». Але тепер я розумію – це сенсорна чутливість і перші маячки про нейровідмінність.

Нейровідмінність передається генетично, тобто, якщо ви діагностували у своїх дітей – шукайте від кого дитина отримала РДУГ, РАС або їх суміш в цій генетичній лотереї :)

І навпаки, якщо діагностували у себе – одразу дивіться, хто з батьків міг бути “донором”. Може бути таке, що й обидва.

Маленька історія про гіперчутливість і сенсорний пошук

Що таке гіпо-, гіперчутливість і сенсорний пошук ми детальніше розказали [в цій статті].

У дитинстві я була справжньою мисливицею за запахами. Часто приходила до мами в аптеку й нюхала все, що можна було відкрити: шампуні, креми, мазі. Якщо це пахло, і нюхання не шкодило товару, — це було «моє».

Не дивно, що згодом мене захопила хімія, а потім і ароматерапія. Зараз я створюю авторські суміші з ефірних олій терапевтичного класу. Одна з моїх улюблених — [«Кусок роботи»]. Вона допомагає почати або завершити задачу й тримати фокус на меті — те, що буває непросто людям з РДУГ.

Спершу я навіть не усвідомлювала, що використовую ароматерапію як додатковий стимулятор. А зараз це вже частина моєї щоденної рутини. Ефірні олії допомагають мені краще фокусуватися, сповільнюватися і навіть робити нудні робочі процеси більш цікавими. Їхній вплив на нервову систему неодноразово підтверджували [наукові дослідження], і я переконалася в цьому на власному досвіді.

Але нюх, як і будь-яка сенсорна система, може мати різні прояви. Якщо хтось переборщить із парфумами, які мені не до вподоби, — все, розмова стає нестерпною. Я більше думаю про те, як втекти, ніж про зміст бесіди. Я фізично не можу довго тримати увагу на розмові, бо велика частина енергії буде йти на те, щоб врегулювати сенсорне навантаження.

Як знання про сенсорну чутливість може тобі допомогти

Розуміння своїх сенсорних особливостей допоможе помітити тригери на які ти реагуєш та вчасно помічати моменти перевантажень. Це усвідомлення створить не лише ґрунт для кращого розуміння себе, свого самопочуття, а й може суттєво вплинути на стосунки з іншими людьми.

Важливо

Сенсорна чутливість буває не тільки у людей з нейровідмінностями — вона може бути й у нейротипових. Просто її рівень зазвичай менший і не так сильно впливає на самопочуття.

Якщо тебе дратують гучні звуки чи яскраве світло, це ще не означає, що ти маєш РДУГ. Важливо зважати на інші особливості, характерні для цього розладу.

Підбиваємо підсумки:

1. Сенсорне навантаження може накопичуватись непомітно – навіть якщо здається, що все під контролем, раптовий зрив чи виснаження можуть бути результатом довготривалого перевантаження
2. Знання про свою чутливість допомагає адаптувати середовище – розуміння власних сенсорних тригерів дає можливість краще керувати самопочуттям і покращувати якість життя
3. Сенсорна чутливість може впливати на діагностику психічного здоров’я – деякі стани, такі як депресія чи тривожність, можуть бути наслідком хронічного сенсорного перевантаження, а не окремим розладом
4. Досвід інших допомагає зрозуміти себе – саме тому ми так детально описуємо і додаємо приклади з життя і закликаємо тебе ділитись своїми в коментарях
   

Хочеш бути на зв'язку, але без зайвого спаму?

Коли буде щось новеньке — я шепну тут.

Там же будуть оголошення матеріалів про секс, стосунки та комунікацію у нейровідмінних. Чи то лекції, чи то гайди, ще не придумали)