Про досвід діагностики РДУГ закордоном | Словенія
Мені морально складно відокремити діагностику РДУГ в Словенії від мого шляху до діагнозу в цілому, тому почну я здалека.
Перші контакти з психіатрією
Вперше я потрапила до психіатра в Україні ще в 18, тобто більше десятиліття тому. Тоді мені ставили та відміняли різні діагнози - депресія, тривога, панічний розлад, мозаїчний розлад особистості (ака “з тобою явно шось не так, але ми не знаємо, шо саме”), підозрювали навіть шизотиповий розлад.
Я якось згадала при своєму тодішньому психіатру, що в мене, скоріш за все, є аутизм, а вона подивилась на мене як на ворога народу - як виявилось, в її сім’ї була людина зі “справжнім” аутизмом, дуже важкий випадок, а моя ситуація навіть близько не схожа на це.
Ще на первинному тестуванні перевіряли пам'ять, діагност казав вголос з десяток слів і мені треба було їх запам'ятати і повторити за певну кількість спроб. Зробити цього я, звісно ж, не змогла.
Він ще подивився на мене і сказав “цікаво, ніколи такого не бачив - ти кожного разу можеш повторити майже всі, але забуваєш одне чи два, до того ж кожного разу різні, воно зазвичай не так працює”.
Якщо людина не справляється, це вважається ознакою розумової недостатньості, що, очевидно, взагалі не мій випадок. Тоді ми це списали на тривожність, але не думаю, що в нормальному стані я б впоралася краще (тому що це про те, як РДУГ впливає на пам'ять / фокус).
Психіатрія в Словенії
В Словенії мене прийняли з тим же самим діагнозом тривожно-депресивного розладу, а десь за рік лікар, що мене спостерігала, спитала “тобі випадково ніколи не діагностували аутизм?”. Я відповіла, що не діагностували, але я знаю, що він в мене є, на що вона відповіла “має сенс” і на цьому ця розмова закінчилась.
Мені ніколи навіть не спадало на думку, що цю штуку можна й варто діагностувати, тому я пішла шукати інформацію, цього разу в англомовному середовищі, і так дізналась, що аутизм - це далеко не тільки про шелдонівське “це був сарказм?” Це пояснило дуууже багато речей про моє життя.
До чого тут взагалі РДУГ? До того, що в контексті аутизму часто згадуються інші супутні нейровідмінності, і РДУГ. AuDHD - одна з них. Щось про цю комбінацію не давало мені спокою, що в результаті привело до усвідомлення, що да, це воно.
Діагностика РАС і РДУГ в Словенії
В общєм. В Словенії не так багато лікарів та клінічних психологів, що займаються РДУГ у дорослих, я знаю десь про п'ять на всю країну (що трохи замало навіть з двома мільйонами населення) - скоріш за все, їх більше, якось же багатьох тут діагностують в дитинстві, але все одно. Для РАС тут є Інститут аутизму в Любляні, для РДУГ же треба знати, до кого звертатись.
Коли я прийшла до свого діагноста (якого рекомендували інші знайомі з РДУГ), все було дуже швидко. Ми трохи поговорили, я подивилась на неї, вона - на мене, і сказала щось типу “я ні на секунду не сумніваюсь, що в тебе і те, і інше”. Мені дали заповнити пару анкет додому (для РДУГ тут використовують DIVA 2.0), а вже на другому прийомі я отримала свій подвійний діагноз і рецепт на стимулятори.
Про що саме ми розмовляли
Вона питала про різні стандартні ознаки / досвіди РАС і РДУГ, типу сенсорних чутливостей / відмінностей, булінг в школі, академічні успіхи і багато чого ще, що я не згадаю.
Коли я сказала, що запідозрила РДУГ через наявний (хоч і не діагностований) РАС, для неї це було аргументом “за” через те, наскільки часто вони йдуть разом. Питала також про сім'ю - наявність кондиції в батьків чи родичів дуже сильний аргумент через те, наскільки ці штуки спадкові. В моєму діагностичному висновку навіть написано, що РДУГ є в деяких родичів, просто з того, що я розповіла про них.
Особиста розмова - важливий етап діагностики, набагато важливіший за тести, і гарний діагност буде знати, на що звертати увагу. В мене окрім іншого написано, що я не дивлюся в очі під час розмови (в сенсі, що існує певний "нейротиповий" спосіб дивитись на співбесідника, і він взагалі не схожий на моє "дивитися в душу людини, коли вона говорить, і дивитись в бік, коли говорю я").
Замість узагальнення
Взагалі словенці зазвичай не паряться, тому багато чого вирішується простіше, ніж ти очікуєш. З процесом діагностики було те саме, я не думала, що воно пройде настільки безпроблемно.
Якщо дивитись загалом, ситуація тут все ж далека від ідеальної, над розумінням нейровідмінностей навіть серед лікарів ще є куди працювати. Я чула історії від інших місцевих нейровідмінних про їх не дуже приємний досвід в цьому аспекті.
Але ж в мене багатий досвід з українською психіатрією та медициною загалом, і якщо дивитись в порівнянні, в Словенії в цьому плані все на дуже високому рівні. Моя попередня психіатр була абсолютно рандомною, і все ж змогла щось помітити, в Україні ж цього не відбулося за ціле десятиліття.
Я опинився/лась в Словенії і підозрюю, що в мене є РДУГ та/або РАС, що далі?
По-перше, завжди можна попросити свого психіатра чи сімейного лікаря направити вас до клінічного психолога, який займається нейровідмінностями, для діагностики. Я б все ж не рекомендувала такий підхід, бо, по-перше, черги до них можуть бути аномально довгими (місяць тут - це дуже швидко, інколи можна чекати більше року), а по-друге, є елемент випадковості, не факт, що лікар, до якого ви потрапите, віднесеться до ваших підозр серйозно.
Тому варто знати, до кого звертатись. Я діагностувалась у Кат’ї Йєрас (Katja Jeras), багато хто також рекомендує Єлену де Міранда (Jelena de Miranda) - обидві лікарки надзвичайні та професійні, їх люблять в місцевій спільноті. Специфічно для аутизму можна звернутись до Inštitut za avtizem. Є й інші лікарі, які цим займаються, список можна знайти тут.
Є також маленька, але дуже приємна онлайн-спільнота нейровідмінних Словенії, фейсбук для олд-скульних, реддіт для тих, хто хронічно онлайн. Там є багато корисної інформації, тому туди варто заглянути.
💌 Якщо у тебе є досвід діагностики закордоном і ти хочеш ним поділитись в короткому чи більш розгорнутому форматі – напиши нам
Через війну росії в Україні близько 5.6 мільйонів українців знаходиться закордоном, а це близько 200 тисяч людей (5%), які мають або можуть мати діагноз.
Тому ми як платформа хочемо зібрати ці дані через реальний досвід українців і підтримати один одного.
Це допоможе не лише спільноті, а й внутрішньому відчуттю задоволення. А враховуючи, що ти дочитав·ла аж сюди, то на собі знаєш, що "зайвий" дофамін на вагу золота 😄
