Аутичні симптоми посилилися після діагностики?

Багато людей, що отримують діагноз в дорослому віці, стикаються з несподіваним феноменом: здається, що аутичні риси якимось чином посилилися після діагностики.
Часто це лякає й відчувається як регрес. Проте насправді йдеться про глибокий, багатовимірний процес:
- перебудову копінг-механізмів
- зміни у своїй наративній ідентичності
- адаптація нервової системи під новий контекст життя
01. Ви зменшуєте маскування
Багато аутичних дорослих вчиться маскуванню своїх симптомів — імітації нейротипової поведінки для більшого прийняття у соціумі і приховування своєї інакшості.
Після діагностики і усвідомлення себе як аутичної людини, ми починаємо розуміти, як багато енергії забирає маскування, і можемо (свідомо або несвідомо) знижувати контроль над своєю поведінкою.
Як це проявляється:
- може з'явитися потяг до стимінгу, якого раніше наче не було;
- сенсорне перевантаження трапляється у ситуаціях, де раніше наче «терпілося»;
- швидше настає втома від соціальних контактів.
Цей процес викликає багато питань та сумнівів:
"Раніше я нормально справлялася в цих обставинах — що ж тепер змінилося? Я ж не могла стати більш аутичною, ніж раніше?"
02. Ви контекстуалізуєте свої симптоми
Отриманий діагноз змінює ваше сприйняття себе. До діагнозу ви думали «Ну от така я дивна». Після діагностики ви бачите ті самі риси крізь лінзу діагнозу.
Раніше ви «просто не любили гучні місця» або «були перебірливі в їжі». Тепер ви знаєте, що це сенсорна чутливість. Раніше вам було «складно в групах», а тепер ви знаєте, що це соціальні відмінності.
У вас з'являється нова рамка для пояснення своєї поведінки. Ви раптом розумієте, що це були не ваші особисті недоліки, а аутичні риси.
І чим більше ви звертаєте увагу на ці риси, тим більше ви їх помічаєте. Це неминуче призводить до враження, що вони проявляються частіше — але це не обов'язково так. Головна зміна — у вашому сприйнятті.
03. Ваша нервова система переживає декомпресію
Тривале маскування та хронічний стрес впливають на вашу нервову систему.
Коли тиск маскуватися знижується, нервова система починає «розтискатися». Ви можете раптом потребувати більше відпочинку та сну, або ж почуватися постійно втомленими. Ви можете почати сильніше реагувати на сенсорні стимули, які раніше вас не турбували. Можуть початися шатдауни або мелтдауни, яких раніше не було.
Мені подобається наступна метафора цього процесу: коли нога довго перебуває в незручному положенні, вона затерпає. Після повернення до комфортної позиції спершу приходить неприємне поколювання в кінцівці — так повертається кров.
Нервова система доросл_ої аутист_ки також не одразу повертається до балансу після діагнозу — насправді, спершу вона може стати більш розбалансованою.
Проте після діагностики, ми дозволяємо своїй нервовій системі функціонувати так, як їй це комфортно, і перестаємо «проштовхувати» себе крізь дискомфорт. І через це нарешті помічаємо справжні межі свого комфорту.
Період декомпресії неуникненний — ваш організм шукає таким чином нові шляхи до гомеостазу після довгого періоду в незручному (тобто неприродному для себе) положенні.
Старі шляхи вже не працюють — ви вже не можете так тиснути на себе, як раніше, — а нові ще не напрацьовані. Ви шукаєте свою нову норму, і вас штормить.
Цей період найбільш вразливий для пізньодіагностованих людей з РАС. Можуть з'являтися думки, що все стало лише гірше, і варто було би взагалі не діагностуватися, а жити, як раніше.
Але правда в тому, що за умов достатньої підтримки — від себе і від середовища — нові копінг-стратегії мають шанс замінити старі.
04. Період горювання та переосмислення
Отримання діагнозу може викликати відчуття інтенсивного горювання та переосмислення своєї ідентичності.
Ви раптом дізналися, що все своє життя функціонували на своїй межі або навіть поза нею. Ви можете горювати й за підтримкою, якої не отримали, і через майбутні труднощі. Разом з тим, ви можете відчувати полегшення, що познайомилися з собою справжньою.
Це непростий період, але знайте: ви робите зараз дуже важливу для себе роботу.
Ната Єрьоменко – гештальт-терапевтка в навчанні у Київському Гештальт Університеті а також студентка клінічної психології в Українському Католицькому Університеті. Наразі консультую лише онлайн. Більше про мене можна дізнатися тут.
Хочеш дослідити тему детальніше – долучайся до обговорення на каналі спільноти платформи "Нейровідмінні"


